Ти не стоїш на місці.
Ти постійно щось робиш: думаєш, аналізуєш, приймаєш рішення, пробуєш змінити напрям.
Але з часом помічаєш дивну річ: зовні ніби щось відбувається, а по суті — ні.
Можуть змінюватися обставини, люди, плани, навіть цілі, але відчуття життя залишається тим самим.
Наче ти щоразу доходиш до певної межі і далі не просуваєшся.
Не через страх, не через лінь і не тому, що ти “не дотягуєш”.
Просто поступово стає очевидно: те, що ти робиш, не складається в життя, в якому тобі добре жити.
І це відчуття не зникає ні після чергового рішення, ні після нового старту.